Присвята Миколі Соколу
Був недавно піснедаром,
вправним музкерівником.
Непотрібний нині й даром –
на базарі, за лотком.
Ні, не скиглить у жалобі
на баяні «ой-ля-ля».
Хоч одне згодилось хобі –
він годинники справля.
Про козацьке братство горде
не складає, не співа.
В нагороду – три городи.
Дбає, ледве поспіва.
Із сапою дорогою
загорає на грядках.
Та на жаль, серця не гоїть
на концертах та свайбах.
А яка була троїста!
А «Посульські козаки»!
Ще не всі, хто хоче їсти,
поставали за лотки.
Вже немає з кого брати.
Не до співів. Хто кого...
Приловчились виживати
«демократи» з батогом.
Переводить влада стрілки,
та трудязі те – дарма.
Хоч крутися швидше білки,
все одно – життя в торбах.
Музиканти – за лотками.
Бо «троїста» на горі
музилянствує роками
нескладухи-попурі.
Не повернуть наші гроші.
Вже й кредит довіри щез.
Зможемо терпіти й довше?
Не повиздихали ще.
Хто нещадно ломить ціни?
А чи справна голова?
Бо керують дистанційно.
Наче флюгер – булава.
Вже не править з бронзи кепка.
Та яке життя гряде?
А коли немає клепки –
хтозна, що кому збреде.
Над проблемами складними
розмірковує базар.
Музикант справля годинник.
Стала черга. Хтось сказав:
– Різні вади чинить ладно
майстер, майже задарма.
– Хитромудрій нашій владі
варто вставити ума.
Щоб мерщій метикувала,
як ці прокляті лотки
поміняти на штурвали,
кульмани чи верстаки.
Буде хліб, то буде й пісня.
Хай плека, не позича.
Щоб троїста українська
гарно грала повсякчас!
2001
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660612
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2016
автор: Олександр ПЕЧОРА