Хто це знову гострить пазурі?
Хто вжене у серце гострі кігті?
І чому ще досі не згорів?
Чи замало того хмизу віхтів?
Все що поховала вже зима
Із весною лізе у шпарини.
І просити поступки дарма.
Утікають згаяні хвилини.
Знову північ і безсоння дме.
Стогоном вривається у вічі.
Вежа не врятує. То бігме.
Півень вже не проспіває тричі.
От і закінчився той струмок,
Що годинник насипає низом.
Залишився ще туман думок.
Тільки тихий відгомін "спинися".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660231
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2016
автор: Траяна