Повзло за обрій сонце-сердолік,
Щоб закотити очі непритомно,
Торкалось німбом спущених повік,
Голубило наскрізно безсоромно.
Тремтіли нотки в кожній жилці «до»,
А їх аж сім, - драбинками на небо,
Звивало щастя в глибині гніздо,
Бо поруч – ти, і більшого – не треба.
Із вишні долі цвіт впав одежин,
Весни розмай струмів уздовж судин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2016
автор: Оксана Дністран