Не розумію я… що відбувається…
Неначе полум’я палає у мені…
Згасити подихом я марно намагаюся…
Емоції, що тліють у вогні… на дні…
Не розумію я… що відбувається…
Неначе кригою окутана душа…
І розтопити лід я намагаюся…
Тому що в інший вимір поспіша…
Не розумію я… що відбувається…
У мені оселився океан…
Боротись з ним я часто намагаюся…
Бо мій це заборонений роман…
Не розумію я… що відбувається…
Роза вітрів зібралася в мені…
Стримувати силу їх я не вагаюся…
Це як в пустелі в одинокому човні…
Не розумію я… що відбувається…
Навколо люди всі чужі…
Боротись з ними я не намагаюся…
Пустель вони самотні міражі…
Не розумію я… що відбувається…
Думки заплутались в безжалісний клубок…
Коли розмотую… то думки обриваються…
Відірваним залишивши обідраний шматок …
Не розумію я… що відбувається…
Навести лад я хочу у житті…
І знову й знову марно намагаюся…
Міраж пустелі врятувати з самоти…
Не розумію я… що відбувається…
Можливо човен мій застряг в пісках…
Я зможу… попливу… я не зламаюся…
З пустелі винесу його я на руках…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2016
автор: Франко Наталія