Упала в очі, наче рана,
Підняти їх уже не сила.
Жорстока доля безталанна…
Від сну глухого розбудила.
Весна розвіяла темряву,
Її вода жива скропила.
Оповила мою уяву…
І підняла увись на крила.
Сувора пам'ять невблаганна,
За струни душу зачепила.
Як в полі стужа первозданна…
Любов у серці воскресила.
В гаю зозулька закувала…
Прийшла, як сповідь запізніла.
Кохання в хмарі колихала…
За роки втрачені молилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2016
автор: Дід Миколай