Два чорні лебеді летіли
У небі яснім - я і ти,
Хтось нам услід: «Чому не білі?
Забракло, певно, чистоти?»
Змією вились пересуди,
Отрута бризкала у кров,
Здавалось більше вже не буде
Селитися в серцях любов,
Покине світ цей від зневіри,
Неначе пір’я з наших крил,
Їх легко скинем, як порфіру,
Бо навіть в сонця бракне сил.
Слова летіли, наче кулі,
Щит прошивали душ і тіл,
Останнє «ку» кляли зозулі,
Як ми попали під обстріл.
Мене закрив ти від нападок,
На себе викликав вогонь,
Не долетіли ми до саду,
Де курінь нас чекав либонь.
Не скуштувати яблук з раю,
Сумісних гнізд не звити більш.
Та ми торкнулись небокраю -
Коханням білих всіх чистіш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2016
автор: Оксана Дністран