Час заокруглений в вічність,
час врешті-решт безперервний,
часом лиш пам’ять циклічно
проходить канатом нервів
пам’ять шукає входу
у брами давно іржаві
спогад вертає по воду
живу у померлій державі
а там вже нічого немає
навколо модерні стіни
говорить вивіска з краю:
«увага! відбулися зміни»
а біль все ж на диво справжній
навіть коли фантомний
минуле чимало важить,
тягне минуле додолу
в кожному «я» сучаснім
релікти епох колишніх
помилок чорна сажа,
портрети далеких ближніх
пам'ять - розіграні ролі,
шрам на запалих грудях,
різних мільйон історій,
з яких і складаються люди
пам'ять - із тіні спільник,
суддя твій і ворог хижий,
вчитуйся в знаки пильно,
бо пам'ять - найліпша книжка
прийняти - це не забути,
навчитись - це не відкинуть,
пам'ять - протиотрута
від дежа вю невпинних
врешті тобі вибирати,
врешті тобі з цим жити,
буть до вподоби катом
собі чи ти власний вчитель
ти, як і час безперервний,
минуле на твоїй шкірі,
відчинюй для пам'яті двері,
поки ж втікаєш – невільник
пам'ять - у скриньці досвід,
спогад коханий, дитячий,
теплий домашній посвіт,
носи її в собі вдячно
13.04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659376
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.04.2016
автор: Віталій Стецула