Вже третій день: бу-бу, бу-бу, бу-бу...
Цей дощ забув, що можна веселіше,
що вже весна, що вже дзвеніть... забув,
й пішов, а настрій по собі залишив.
Не слухай дощ, брехав він від нудьги.
Здурив би раз, з піддертим в ражі небом,
з задиристим курсивом у круги
калюжні, вцілив у десятки ніби.
А він: бу-бу,- і Ти услід: бу-бу.
Я вам хіба вселенськеє терпіння?
Він, що весна.., занудивсь і забув
у бубонінні зовсім, як осінній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2016
автор: Маріанна Вдовиковська