Що згубило молодість твою?
Нервова та зрадлива твого серця половинка?
Важка робота, кропітке навчання, соціум?
Чи страх, зневіра, болісне мовчання?
І що заставило тебе поглинутись у сум?
Ти як п'яничка, що не піддається лікуванню,
Ночами не відчуваєш власних рук,
І бентежно, гірко засинаєш.
Вдаєш, що гамірний темп життя - твій друг
А самотність - ворог, і ніяк не правдивий вчитель,
Тобі замінює себе довколишній люд,
Стаєш пом'ятим папірцем піддатливим вітру.
Мені не вгнатись за тобою, почуй!
Ти у власному проклятому колі,
Ти єдиний маєш для порятунку ключ
Вирватись, до снаги, тільки, твоїй волі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2016
автор: Сильчук Назар