Варто спинитись,
Мовчки й бездумно прожити хвилину,
Слухати, відчувати, дивитись
Не затримуючись ні на чому.
Нарешті, дати спокій тілу
Воно вдихне на повні груди
Й саме дістанеться до того ритму,
Коли без зусиль позбавиться напруги.
Дати команду думкам: "Вільно"
Нехай легко вони проминають свідомість,
Адже з ними боротись - дурно,
Можна просто заглянути за їх ширму.
Душевній болі подарити усмішку,
Подарити ворогам найгарніші своєї уяви квіти,
Наперекір всім бідам радіти,
Спинившись, прожити хвилину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2016
автор: Сильчук Назар