Кавун і кавуниця,
Мужик і молодиця,
Скрізь він й вона існують,
Новим життям керують.
Нове життя, то діти
І є ще заповіти,
Як жити їм потрібно
Щасливо щоб і гідно.
Це гідно до законів,
Існуючих канонів
Встановлених суспільством
Обтяженого дійством.
Та діти ігнорують,
По своєму будують
Своє життя у світі
Й кусають потім лікті.
Бо всі батьків поради
Не слухали заради
Упевненості, знають
Як жити в світі мають.
Були і ми такими,
Дурними й молодими,
Коли набили гулі
У дні ось ось минулі.
Кричали- порятуйте,
Батьки мене почуйте,
Й так мудрими ставали
І поміч добру мали.
03.04.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657330
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.04.2016
автор: Георгій Грищенко