Ступали по розпеченім вугіллі
НіжЕньки білі…
Шукали помочі в довкіллі
Уста знімілі...
Стриножив душу страх долішній-
Почуй, Всевишній!
Звільни з гріха нещасне тіло,
ЇЇ, збіднілу!
Молитви, щоб святе підняти,-
Їх треба знати!
Нелегкий шлях зіскочить з болю –
Потрібна воля!
А душу – на колодку грубу,-
Так, як на згубу…
Не вірити тепер нікому –
Долати втому…
Забутись, швидко все змінити –
Не можна пити!
Любити, збавитись розлуки –
Терпіння - в руки!
Пізнати Господа і Слово –
Ожити знову!
Життя правдиве, стежка рівна-
Небес царівна!
Коли любов щодень зростає –
Душа літає!
(2квітня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656683
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2016
автор: палома