Уривок з поеми відстаней "ШЛЯХ"
Весна. І тут Остапа понесло:
нам цілий світ, чим зможе – допоможе!..
Він плеще язиком, немов веслом.
Спаси його у повені тій, Боже…
У всяку пору плеще. Роки йдуть.
Команда в нього – хитромудровредна.
Чимдуж людці народу боки мнуть.
І знов дебати починає Бендер.
Занудний босень сідала псує.
Придворний шулер знов пиляє гирю.
Балакуни! Не дбають про своє –
заморські довизбирують помиї.
А втім, – добра поцуплено – тюки.
Ой недарма женуться васюківці!
Ну й житіє! Жирують бандюки.
І в двадцять першім віці є ще вівці.
Народ мій долі кращої шука.
А Бендер – загребуще хитре рило –
уперто посуває пішака
з Є-2 на поле знане – Є-4.
Йому пора б – народний трибунал.
Братки проворні за моря чкурнули.
А він городить лозунг – ІНТЕГРА....
У грі отій про націю забули.
2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656445
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.04.2016
автор: Олександр ПЕЧОРА