А у долонях знов Весна,
Краса у білий цвіт вбралася.
Дарує зелень, може щастя
Та відблиск променю від скла.
Весна! Весна! Стрекочуть люди.
Немов юрбою горобці
У пір’ї, в лементі юнці
Та поміж нас сновають всюди.
Та рано вранці, по зорі
Сумує, ще мороз на лавці
Тихенько жалиться він травці
Про те, що забувають дні.
Коли кував мости рікою,
В танок зривалась завірюха
Ховали люди ніс та вуха
Малюнок танув під рукою.
Весна, весна, все капрезує
Заграє сонечком, дощем
Посіє в душу сум та щем
Та ще настроєм вередує.
Тепло прийшло, що Сонце сіє.
Ласкає вітер пелюстками
Розквітли білими квітками
Дерева, що у землю сіли.
Ласкаю промені Весни,
Що у долоні посідали.
Вони провідали та взнали
Як ми заждались вже краси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656316
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.04.2016
автор: Dema