Я ще не знала, що любов настала,
Як пізня гостя на порозі стала.
Самотність непомітно вийшла з хати
І кинулась когось наздоганяти.
Блакитний квітень пелюстки розкрилив,
Я щойно народилась і злетіла!
Легка, як вітер, і в стократ сильніша,
Від себе вища зростом і мудріша.
Лечу у світ, де веселкові води
Розбудженої променем природи,
Де почуття священні і пречисті,
Немов вуста маляти, перше листя.
Дивуюсь: ласка сонця, як долоня,
Синь неба і очей. Сльоза солона,
І сміх дзвінкий, і світ безмежно світлий –
Я вдруге народилася на світі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2016
автор: Ніна Третяк