Було село. Та вже нема.
Вітри вовками завивають.
У битих валянках зима
Пусті пороги оббиває.
Нікого. Із десяток хат
Весною дачників діждуться.
Обійме їх квітучий сад,
Скрипучі двері відімкнуться .
Земля відчує дотик рук,
Віддячить за труди і ласку.
І залишиться чорний крук
З півроку там найбільший власник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2016
автор: Ніна Третяк