Ти той шлях, що мала я із гордістю пройти.
Пройти,не залишившись ще на мить.
Я мала в себе увібрати всі світи,
Величності,що так в тобі горить.
В очах твоїх,у посмішці безмежній,
На твоїх ніжних до взаємності руках
Я мала познайомитись із серцем,
Яке в своєму понесу я по віках.
Те серце,що наповнене любов"ю
Всебічною,цілющою буття...
Печаллю вражене і мукою людською,
Та все одно так рветься до життя.
Жага життя.. і в бунтІвнім неспокОї
Весь світ перед тобою затиха
Коли згорнеш печалі у сувої
Чужі й свої,не здригнеться й рука.
Ти мій урок. Хоч трійку склопотала,
Та кожен мій такий невдалий крок
Із силою величного титана
Веде мене крізь терни до зірок.
Хоч ти той шлях,який я вже пройшла,
Та ти для серця - ніби воскресіння.
Такі, як ти,то вічна з юності весна
Такі живі життям люди-спасіння!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655558
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2016
автор: Юлія Ганненко