Я з народження вмію любити .
То із кров’ю мені й молоком,
З першим криком заявленим «Жити!»,
Із Телесиком, і Колобком…
Я з народження вмію жаліти,
Хоч мене не просили: «Жалій!»…
Тільки мати могла перетліти,
Відродившись в любові своїй.
Я з народження вмію прощати,
Бо сама я – дитина гріха,
Тільки Богу угодно карати,
Якщо совість людини глуха.
Я на білому світі, щоб жити,
В човні щастя – страждання гребе.
Я ще мало жила, щоб судити,
Я суджу і страчаю себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655398
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.03.2016
автор: Ніна Третяк