Туман полем покотився,
Занавісив небокраї
Та й стіною зупинився.
Недалеко, перед гаєм.
Став у табір на постої,
Зимні вітри вартувати,
Вітри ходять стороною,
Довго тут йому стояти,
Я тепер в його полоні,
Серце змерзло, в серці сирість,
Гріють лиш твої долоні,
Та в тумані ми розбіглись.
В лабіринті злі тумани,
Загубили нашу долю,
Чи то клятви, чи обмани,
Чи полон, чи добра воля.
Тут без вітру я безсила,
Без його не розібрати,
На якій стежині милий,
Де мені його шукати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2016
автор: Надясемена