Вона називала його Чорним Вороном

Вона  називала  його  Чорним  Вороном.
Вона  називала  його  Плющем.
І  називала  його  рідким  Оловом,
Кожен  раз,  як  стікав  він  з  очей!

Він  був  Дощ...Він  дивився  на  неї,
Наче  ж  бо  на  весну  своїх  літ.
І  здавалось  йому,  що  крім  неї
Не  було  на  цілісінький  світ

Ані  сонця,  що  краще  горіло,
Ані  зірки,  що  вище  була  б,
Ані  мрії,  що  в  небо  летіла  
Й  чарувала  його  -  як  весна...

Як  Весна,  що  простягує  руку
Кожен  раз,  як  погано  тобі,
І  дарує  тобі  замість  муки
Чарівні  полудневі  дощі!

Та  весна,  за  якої  у  серці
Знов  сміються  його  солов'ї,
За  якої  крізь  темряву  рветься
Тихе  щастя,  дароване  їй...

Він  був  Дощ...Дарував  їй  смарагди,
Що  росою  блищать  на  траві.
То  були  і  ласкаві,  і  спраглі
Сльози  щастя  і  долі  її.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2016
автор: Юлія Ганненко