І знов заплакала душа,
Про що й сама не знала,
Збирала в кошики слова,
Віночками сплітала.
Знов щось не те...пусті слова
Сердито зачеркнула.
Сльоза бринить...то німота,
Що білий лист торкнула.
Знов заболіло, запекло.
Так вилить біль хотілось,
І кожне слово, як могло,
Немов у сніп ліпилось.
Та стало легше...відлягло,
Неначе все переболіло.
І рану в серці затягло,
А потім сном зморило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2016
автор: Зоя Журавка