***

Моєму  янголу  триста  днів  і  триста  одна  ніч
Його  сила  рук  дорівнює  силі  тяжіння  землі
Його  одне  крило  тремтить  і  торкається  моїх  пліч
Моєму  янголу  набридло  лічити  ночі  і  дні

Його  засипають  сніги  заливають  дощі  за-
носить  градом  й  піском.  Можливо
На  якусь  мить  з  тобою  змогли  ми  за-
Бути,  що  не  такі  вже  й  важливі  .

Його  усмішка  топить  шрами  і  лід  у  голові
Його  пальці  сплітають  свою  піраміду  Хеопса
-  о  янголе,  мій  сивоокий  янголе,  стій!
Я  не  надихалась  ще  тобою  вдосталь.

Мій  янголе,  ти  -  промінь  з  початком  у  точці  А

Де  твій  кінець?  Де  твоя  рука?
Де  твоє  начало  ?  Де  твоя  зима?

Де  твоє  лезо?  Де  твоя  шпага?
Де  ти  сам  і  твоя  спрага?

Де  забули  тебе?  Загубили  тебе?
Де  тебе  знайти?  Що  тобі  треба?

Ти  -  мій  меч.  Ти  -  моє  знамено.
Ти  -  моя  гора.  Ти  -  моє  вино.

Ти  забув  світ.  Світила  забули  нас.
Я  -  твій  простір.  Ти  -  мій  час.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654866
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.03.2016
автор: teo.