І не зрадим свого ми чекання,
Хай тріщить самий лютий мороз,
Де і в зустрічах і розставаннях
Чуть проникливі запахи гроз!
Переміни в лице нам періщать,
Під палаючі гасла зірниць.
В тій системі, що душі нищить,
Не спішили ми падати ниць!
І були так завжди відчайдушні,
Щоб не зрадити якість мрій...
І в пустій атмосфері, бездушній
Все тримались за край надій!
Всі спішать, що було, те забути,
Наша память така вже коротка!
Ми без неї щасливе майбуття
Хіба зможем відчути на дотик?
Хіба зможем, щоб знов не омана,
Не булого оновлений жах,
Бо наш ворог - він майстер обману,
З нами буде завжди на ножах!
І не можем ми зрадить чекання,
Кров'ю кращих полите синів...
І всі мрії свої й сподівання,
З нездійснених ще вирвемо снів!
12. 01. 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654690
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.03.2016
автор: Микола Серпень