Дощило зранку за вікном, сніжило,
І стукав грізно у вікно вітрило.
Сьогодні я йому не відчинила,
І чаєм, як раніш, не пригостила…
Дивлюсь на стадіон в мілких калюжах,
Безлюдні корти вкотре сумно тужать,
Навпроти силуети тополині,
Висять на гілках крапельки перлинні.
Стоять авто в заторах непорушно,
Клаксони галасують відчайдушно,
Довкілля стомлене благає : «Не кричіть!
Хоч трішки звуки, прошу, приглушіть!»
У відповідь ще голосніше хором
Гудки співають оду «Автодору»…
Ось так життя ми тратимо в дорозі -
Темніє небо. Вечір на порозі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654355
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.03.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО