За посади ідуть бої, –
буде ж більше для себе блату.
Щоби мати достойні паї –
вперто йде боротьба за владу.
Всяко прагнуть круті специ
нарубати собі капусти.
А того, кого втямлюють «Ци-ить!» –
до коритець святих не пустять.
Кому що… А мені завжди
над усе наймиліша – воля.
Правда, де не ходи, не сиди, –
тисне фактор чужого поля.
Та ніколи собі й ніде
не шукаю в цім світі раю.
Знаю: суд неодмінно гряде.
Тож під дудку чужу не граю.
За корита ідуть бої…
Ви ні в чому, мовляв, не винні.
Всі ми буцімто люди свої.
Та не всі ми, звиняйте, свині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654129
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.03.2016
автор: Олександр ПЕЧОРА