Біля річки верба
Похилилась сумна,
Там хлюпоче вода,
Корінь їй підмива.
Вітер й буря її,
Хочуть бідну зломить,
Дуже важко вербі,
Серце в неї болить.
І невесело їй,
В неї сили нема,
І у горі своїм,
Вона ніби німа.
Дуже важко вербі,
А ти, дубе, дивись,
І підтримуй її,
Та і сам ще держись.
Ти сильніший, міцний,
Гілля ти розпусти,
І в боки їх розкинь,
І вербі поможи.
Тоді вітер лихий
Тебе з місця не зб"є,
І хоч доля важка,
В тебе сили ще є.
Ти вербу захисти
Від негоди - жури,
І як Бог світовий,
Ти вербу бережи!
Легше стане вербі
І вона оживе,
Легше стане й тобі,
У житті сила є.
Ти від вітру її,
Затули й захисти,
Буде легше тоді
Вам негоди знести.
Об"єднались навік-
І той дуб, і верба,
Менші стали з тих пір
У них сум і журба...
березень 1995р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652767
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 19.03.2016
автор: геометрія