Потрібно жити. Хоч болить, болить
Земне і суще, і не відпускає…
І як цей біль нестерпний пережить,
Якому вже нема кінця і краю?
Як не втонути в морі безнадій
І плоть свою очистити від скверни?
Відплив кораблик нездійсненних мрій
І вже додому більше не поверне.
Не повернути матері синів,
Як їй тепер на білім світі жити?
Найкращий цвіт весняний облетів
І зажурились зсиротілі віти.
Той цвіт рясний не визріє добром,
Не дасть плоди духовні, неповторні,
Не обігріє словом і теплом,
Руками і вустами не пригорне…
Болить і вже не вистачає слів –
І скільки вже пектися і боліти,
Невже цей світ змілів і так змалів,
Що руйнарів не може зупинити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652701
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.03.2016
автор: Ніна Третяк