Горнятко кави, аромоксамит
Твоєї незрадливої любові.
Якщо зненацька завтра буде повінь,
Я знаю, порятунок ти мені
Влаштуєш лиш за декілька хвилин.
Бо ти мій захист, оберіг від світу,
Та іноді мене несамовиту
Ти підіймаєш з тліючих вуглин.
Як запорука щастя у житті
Твоє плече надійне та широке,
Для тебе диво я зеленооке,
Ми разом вирій різних почуттів.
Всіх хвилювань глибоких сивину
Ти на свої перекладаєш скроні.
Мої бажання здійснюють долоні,
Розтоплюючи зиму крижану.
Нас пестить тепле сонце навесні,
І як колись нестримні поцілунки.
Я звикла до коштовних подарунків,
Які даруєш знов і знов мені.
Для мене найдорожчий з-поміж них -
Душі моєї щире розуміння.
Я приховаю докори сумління,
Зітру думок початок руйнівних.
Ми досягли незвіданих вершин,
Та зможемо торкнутись краю неба.
І стану я найближчою для тебе,
Якщо мене відпустиш у вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2016
автор: Света Андроник-Шимановская