[i]Так сумую за твоїми очима,
Що дарують мені сміх,
Що спонукають на гріх.
Так сумую за твоїми руками,
Що ведуть мене до воріт раю,
Що вище неба мене піднімають.
Сумую за сміхом,
Що так розважає
Через який усе забуваєш.
Потонути у твоїх очах,
Які так і манять в свої береги,
В які я заходжу,
Щоб вже не піти.
Де твої руки в яких так і хочу побути хоч мить,
В таких ніжних,одних
В єдиних і рідних
В п’янких і терпких.
Де той сміх,що так і п’янить
Зводить з розуму
Такий солодкий і легкий.
Де твої руки,що до себе так манять,
І від себе не відпускають
Можна тебе хоч трошки до себе.
Притулитись до тебе
Потонути у тобі
Забути про себе.
І одразу мені так тепліше стає,
Як тебе у думках пригадаю
Як у снах тебе кличу до себе
І ти прийдеш я знаю.
По секрету тобі я розкажу,
Що не пустять тепер нас до раю.
Твоя чи моя провина не знаю,
Та для мене є ти моїм власним раєм.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651513
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2016
автор: Кларіс