Останню крапельку дощу
Він приховав в своїх долонях
І тихо мовив: ,, не пущу,
А заховаю десь у схроні".
Тримтіла крихітна в руках,
Але як вибратись не знала
Лиш все, що коїться в думках
По пунктам справно разкладала.
Їй так хотілось до землі
В високі трави вздовж озерця,
А він тримав їі в золі,
Гадаа засипати ще й перцем.
Життя украдене забрав,
Щоб знищить молоде створіння...
А потім гірко заридав,
Бо запізнився час прозріння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2016
автор: Світлана Петренко