Час блакитних троянд…
Безголосся… й нічого не треба нам.
Більш нічого не треба у тиші сполошеній… страйк
оголосиш собі, серцем небо гортаючи злякано,
і впускаючи в душу
свій перший великий клондайк…
Будуть гості у тебе
опівдні такими відвертими…
Розпиватимуть каву і литимуть в неї жалі.
Тільки ніч оголосить нам вирок. Із карт земних стертими
ми прокинемось вранці
на скошеній спілій траві.
На вселенських покосах…
І враз заговоримо віршами,
розливаючи в келихи спалахи зраджених зір.
Просто завтра ми станемо стиглими… спраглими… іншими…
...ми станемо справжніми
в синіх долонях гір
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2016
автор: гостя