Не річ лилась – вогонь палахкотів,
Потужний струмінь праведного гніву,
Здавалось – крок управо а чи вліво –
Він стане найостаннім у житті.
Таке цунамі віри і ідей
Змиває із душі останній сумнів,
Пришпорює нещадно в’ялу думку,
На чорно-біле поділивши день.
І істина – холодна і гірка
Вже ставить дух на неослабні чати,
Бо зрозумієш – що тоді втрачати
Коли Вітчизну збудуть з молотка?
Коли горять над урвищем мости –
Як затишно ховатися у мушлі!
Але якщо із тебе виймуть душу,
То ким ти станеш, Господи прости?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650777
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.03.2016
автор: stawitscky