...аріаднову змотуєш нитку
по життю що вела на вихід
кидаєш мотанку в клітку
де палає у попіл лихо -
навмання попрямуєш в сутінь
у пташиний переспів в розсвіт
де сплетені вітром пута
розкинуті сітями в льоса -
ординна там дика гординя
в жертовній сп"яніла крові
у спогад хихикання хтиве
вузлами у темні схрони -
по сітям хистким мов по сходам
ступаєш у марево димне
в якому світило сходить
свічею лампади блима -
спіткнешся заплутаний в сітях
в судомі комахою в путах
в годині спекотній літа
у агоністичних рухах -
втупиш до неба очима
погляд у спокій світлий
повіки повільно зачиниш
себе відділяєш од світу -
і вітер накриє пилом
у травах згублене тіло
і вечір розкриє крила
холодною вкриє тінню -
і в темінь як у спісіння
шепочеш молитву власну
в життя прокинешся тлінне
в сучасність у час злощасний -
де дзвінко співає пісню
у ніч соловей останній
ясний і веселий місяць
блукає в садах кохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650762
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2016
автор: Ем Скитаній