Приходить до мене сусід
І рветься нахабно у двері:
« В кімнаті оцій – заметіть,
Отут – поміняйте шпалери.
Дружину-красуню твою
До себе беру у палати,
А що безпробудно я п’ю –
То прийдеться їй вибачати.
І грядка твоя – не твоя –
Маленький окрайчик моєї!
Але ж ми вже майже сім’я –
Отож, послуговуйся нею.
Ти маєш годити мені –
Тримаю ж тебе за васала,
За це до кінця своїх днів
Носи паляниці і сало.
Коли від мойого плеча
Хитнешся управо чи вліво,
На тебе нашлю байстрючат –
Швиденько «начистять» загривок!»
…Як сміє ганьбити мій рід!
Топтати історію й креси!
Послав я. Пішов мій сусід
По дуже конкретній адресі.
І гнів пробирає, і жаль.
У мирі б хотілося жити.
А ви, хто себе поважа
Терпіли б такого сусіда?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650605
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.03.2016
автор: stawitscky