Стрічай мене! Стрічай! Я вже в дорозі!
Ще трішки й ніжка плигне у трамвай.
І все розквітне,- ми зустрінемось на розі
І що то буде? Пекло? А чи рай?
Та все одно, стрічай мене, стрічай
Ні, я не йду, я йти уже боюся
Лечу, повітрям, дихай, ще вдихай
У твоїм серці стежками стелюся
Бруньками тягну очі твої в гай
На стовбурі водичка, бачиш любий?
Це дощ вночі краплинками спадав
Щоб я змогла з усюди, з від усюди
До твоїх дум торкатися, до дна,
А ось де, подивися, бачиш сіре?
Це ненадовго, поки я одна
Допоки і до мене злетить віра
Від її сонця, встала і хмільна
Стрічаю, вийшла, на краю віконця
Коханий! Квітнуть проліски! Весна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2016
автор: Ольга Ратинська