...вже будильник туркоче дзвонінням світанком
...вже кава збігає шипить на плиті
...на мене чекає вже бутерброд із маслом вершковим і сиром...
і пахне весною у кавовій хаті
і поза нею, в світі усьому -
там вибухає цвітінням весна,
осліплена сонцем, вона
радіє птахам-солоспівам
і небесам волошковим!
і вітер хитає, безладно розхитує крони
мов пес, ланцюгом що прив"язаний стовбура дерева,
грозою гримить і шумить в усі боки довкола по видноколу -
кличе мене в сьогодення сучасність невчасну,
в порогах якого, зморений, я
од нього забруднені ноги свої витираю об нього ж...
до біса!..хай кличе! до хрипоти аж!..
чи в ріг свій закличний дмуха щосили -
так, що у побут мій зваляться очі його від напруги цвітінь,
відзеркалених в погляді,
в слині своїй захлинеться від злості з мойого непослуху... -
хай!
бо чхати мені на ту сьогодення сучасність -
я прокинувся поруч з весною,
очки якої веселозелені квітучою ніжностю квітів,
із нею п"ю каву
гарячу, міцну мов обійми її у коханні,
під музику дивну розмови її,
чарівниці-красуні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650478
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.03.2016
автор: Ем Скитаній