Чи вистачить сили доплити?
І сни, як приховані мрії.
Та ранок - як символ надії -
Усе це ще можна змінити.
Між нами провалля могила,
І як перейти я не знаю.
Кричу коло самого краю
Щоб Ти дарував мені крила.
Я стану як все тут - золою,
Себе зберегти не зумію,
Все щезне, одна лиш надія
Залишиться разом зі мною.
Вона - як вогонь серед ночі.
Покличе, зігріє, не згубить,
Холоднеє серце розбудить.
Дасть сили розплющити очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650197
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2016
автор: Руслан Лиськов