Скликає Мати доньок і синів.
«Реве та стогне Дніпр…», –
гучить священно.
Щоранку владно линуть позивні:
Апостол Правди зве – Тарас Шевченко.
Завітне місце. Думи запеклись...
Зіходжу важко на Чернечу кручу.
На Україні – гірше, ніж колись.
Вже бідолашну довели до ручки.
Єдиний Боже, захисти цей край!
Пошли нащадків – благородних, дужих!
Хоч не судився на землі цій рай,
та щоб ніколи не було байдужих.
Ми є Народ. Але куди йдемо?
В державу нашу кріпне спільна віра?
Над прірвою в покорі стоїмо…
Пора. Від слів – до праведного діла.
На ярмарок ідуть, ідуть роки…
Одна в нас Мати, нам тут разом жити.
Добродії, погідні земляки,
не помиліться кому як служити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650061
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.03.2016
автор: Олександр ПЕЧОРА