...а у возі їде гном
парасолька веселкова
оборіг хиткий над ним -
править воза по доріжках
між дерев і квітів дивних
по алеях чепурних
квапить віжками він поні
й брязкольцями у руці
милозвучним передзвоном
дзвонить щоб звільнили шлях
неквапливі перехожі
люд загавлений в цю мить
впізнавали йго люди
і віталися із ним
він у відповідь вітався
підіймав од часу час
капелюх стареннодавній
кидав киви і дзвонив
вправо-вліво усміхався
враз хмурнішав і затим
аж зі свистом хвацько хльостав
по боках лозою поні
підганяючи його
поцікавилися ельфи
сіли що на капелюх
на старий ширококрисий
- а куди ж так, діду гноме,
пишнохвостого коня
так женете Ви нещадно?
та ж загонете на смерть!..
- ...до весни, до королеви
у долину мрій і лун.
там, на обріях на східних
є створіння людотінні
пустозорі, мовчазні -
чи то мумії, чи зомбі...
сам їх чорт не розбере!
безпощадна, люта, зимна
льодова немов зима
суне та ординна зграя
мов цунамі моря зла...
до володарки спішу я,
характерниця ж вона.
хай розкидає ту зграю,
захистить нас від біди...
а тепер не заважайте!
клопіт маємо великий
незбагненний і важкий...
поспішаймо ж густогривий
прудконогий поні мій! -
хльоснув знов лозою з лиха
поні мчить з останніх сил -
лише пил мов дим за возом
завірюхою курить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649668
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.03.2016
автор: Ем Скитаній