Десь в нічному небі притаївся місяць
Щось хотів сказати, та чомусь мовчить.
А далеко в горах, на краєчку лісу
Чути звук сопілки, пісенька звучить.
Притомивсь в дорозі й на вузеньку стежку
Повернув хлопчина,( здалеку ішов).
І ща мить єдину опинився в казці
Де красуню ніжну зараз же знайшов.
Місяць враз промовив: ,,- зорі, не ховайтесь
А виходьте в небо ткати полотно
І до ранку встигніть вишити узори,
Щоб віддати хлопцю віще бо воно".
Той лише хто вміє цінувать сопілку
Здатен й серед ночі щастя розпізнать
І по візерункам на нічнім окрайці
З тисячі єдину милу відшукать.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2016
автор: Світлана Петренко