Минає рік, минає два.
Та всеодно у серці біль.
Можливо це мої страхи?
А може це фрагменти щастя?
Не знаю я,́́́ не бачу я.
Як забути те чого не було і не буде?
Із того всього пам"ятаю лиш два слова:
"Пробач не можу"
Я прокидаюсь з ними в голові,
і засенаю зними восени.
І розумію сенс їх на дощу.
А всерці є лише сліпа надія і любов.
Незна для кого і для чого!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649320
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.03.2016
автор: белый воротничок