Сумно, тяжко в душі від негоди
Що снігом і льодом все покрива
Всю землю заснулу в духовній темряві
Де згасла любові іскрина жива
Де ласка? Де мир? Де єднання любові?
Засипав все сніг у збіднілій душі
Людини, що створена в Божій подобі
Для добрих намірів і святого життя
Відкинули Бога й Господні закони
Погрузли в темряву і морок гріха
Весь світ у безвиході стоне і плаче
Шукають всі миру, а миру нема
Хто мир запровадить, коли серце грішне
коли там ненависть і злоба
Коли брат на брата скрегоче зубами
І палицю Каїна в руках трима
Немає спокою, немає любові
Весь люд у тривозі страху
Шукають щось краще у гріховній розпуці
І гине весь люд в незнанні
Пора пробудитись, відкинути злого
Що сковує все навкруги
Любов'ю святою той лід розтопити
Піднятись увись, заспівати Творцеві хвалу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2016
автор: Melnychuk