а навесні…

а  навесні!..  
а  навесні
бруньки,  сережки  навісні
окрасою  на  вітах.
і  в  іній  -  білій  оксамит  -
загорнуто  півсвіту.
і  вітер  звіює  зі  стріх
крижинок  сміх
й  останній  сніг,  
осяяний  під  сонцем.
і  вітер  див,
легкий  порив  -
летить  цілунок  ніжний
до  перших  квітів  весняних,
до  пролісків  у  лісі.
хмарки!  веселі  пузани  -
знімають  з  неба  сині  сни,
із  бліцом  пишних  блискавиць
гримлять  реготунами
і  жартома
штовхаються  бешкетні  -
гроза  зірветься,
дощ  рясний
у  ниву  ляже  запашний,
весь  променистий,
запальний  -
закоханий  у  землю,
перебиваючи  капіж,
розповіда  їй  ве́сну.
веселка  вигнеться  шатром
і  різноколірним  бантом
підв"яже  розсвіту  умить
з  хмаринок  дивний  бантик  -
розквітне  сад,
розквітне  степ!
над  обрій  сонечко  зійде
теплоосяйним  святом
над  світом
вісником
весні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2016
автор: Ем Скитаній