Сподівався, що буду літати,
Завжди меніф снилось -
Відірватися геть від Землі,
Лиш напруживши м'язи.
Все одно було складно,
Немов мені щось заважало,
Ізсередини тисло, додолу тягло і тримало.
А зависнути в небі вдавалось,
Коли так раптово
Виростало в мені почуття
рівноваги і спокій.
Особливо бентежно було в ті хвилини,
Коли хтось переслідував, гнався
і прагнув дістати.
Та, зібравши всі сили, злітав я,
тікаючи в небо,
І сміявся польотом
ледь-ледь над дахами.
Проминав я сусідські садки,
яблунево-розквітлі...
Та чомусь я давно вже не бачу
тих снів дивовижних...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64830
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.03.2008
автор: W.R.