Я стільки йшла, відкривши серце,
І ризикуючи з відкритою душею,
Шукаючи взаємність, тую дверцю,
Де видихнути зможу, я не граю.
І відчувала різне, смуток, біль,
Шалене щастя, радість, божевілля,
Із вірою вставала, гріла ціль,
Та щось магічне, спроби і зусилля.
Я не погоджуюсь на менше, чуєш,
Бо заслуговую любові, що літає,
Ти залишайся лиш, якщо відчуєш,
Що особлива я для тебе- ще не знаю.
Найвищого, світлішого дарунку,
Я прагну віднайти для себе,
І розділити щастя, порятунку,
Вже не шука- мені цього не треба.
Якщо ти сумніваєшся - прощайся,
І я не шкодуватиму нітрохи ,
Бо і тобі бажаю щастя - закохайся,
У ту, яку чекаєш, втримай змогу.
Така як є.. і зміни лиш для себе,
Приймай як хочеш та зізнайся,
Не зайве - для душі потреба,
Або іди..або кохай, залишся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647804
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2016
автор: Валентина Капшук