Ніби райдуги у небі,
закружляли журавлі,
закрутились каруселі
у ранковій тишині.
Я стою, ніби в полоні,
незвичайної краси,
і ловлю в свої долоні
срібні крапельки роси.
Вітерець легенько диха,
обвіва мені лице,
а навколо дивна тиша,
сяє сонечка кільце.
І ранкова прохолода
розтає у тишині,
а від сонця позолота
усміхається мені.
Розмальований ранковий,
осяйний рожевий цвіт,
і величний, і безмежний,
пречудовий білий світ.
Все живе таке жадане,
пломеніє новий день,
просинається і тане
від роботи і пісень...
А під вечір сонце мружить,
каруселі закрива,
тільки пугач в лузі тужить,
все живе відпочива.
Ніч прийде і все поглине,
на спочинок відведе,
щоб набралося все сили-
на незвідане нове...
Знову ранок новий прийде,
неповторний, чарівний,
і нове щось всім прибуде,
не було б тільки війни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647059
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 26.02.2016
автор: геометрія