Я чую весну, її ходу,
весни ходу,
весни красу.
Я з нетерпінням її жду,
весну я жду,
красну я жду.
Віру і спокій в ній знайду,
віру я жду,
спокій знайду.
Я про біду їй розкажу,
біду страшну,
біду- війну.
Весну я дуже попрошу,
забрать біду,
спинить війну.
Для весни квіти посаджу,
в своїм саду,
в своїм краю.
Здоров"я й сили попрошу,-
дітям своїм,
людям усім.
До неї ніжно пригорнусь,
такій ясній,
такій благій.
І до землі їй поклонюсь,
їй молодій,
привітній їй.
Про неї вірш я напишу,
в дарунок їй,
пишній, рясній.
Для неї пісню напишу,
пісню-весну,
і не одну.
Казку про неї я складу,
казку весни,
казку краси.
Отож прошу: -Весно, прийди,
край окраси,
Мир принеси!
Прошу тебе, прийди скоріш,
мене потіш,
людей потіш!
Отак назустріч я іду,
весні новій,
вже не моїй.
І чую я весни ходу,
чую її:
-Іду, іду!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646841
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 25.02.2016
автор: геометрія