Присмак сильної світу цього
Вже давно розвінчався безсило,
Бо ні крихти, ні краплі того
Я не мала, що в Бога просила.
Висихає життя джерело,
Що жаданим було, вже не миле.
І відверто чомусь не везло,
І ситці замість шовку носила.
У душі на страшній глибині
Десь останнє бажання зникає.
Моє серце - холодне, мов сніг
Все частіше чомусь замовкає...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646582
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2016
автор: Наташа Марос