В блакитному небі літає
Багато усяких і гордих орлів
І кожен із них лиш бажає
Когось упіймати, бо їсти схотів.
Та прийде остання хвилина
Й на землю із неба з них кожен впаде,
Високий політ не причина
На землю не впасти ніколи й ніде.
Не кожен злітає до неба,
А ходить, стрибає, повзе по землі,
Єдина у них є потреба
Поїсти, їх дози великі й малі.
Та прийде остання хвилина,
Помруть на зеленій землі і вони,
З орлами, всі разом і є в цім причина
Безсмертних немає, це наші лиш сни.
Закон цей встановлений Богом
І діє постійно у Всесвіті скрізь,
Що стане за смертним порогом
Всі знають, завчасно туди тож не лізь.
Лиш душі людей є безсмертні,
За чесную працю й любов – у раю,
І будемо друзі відверті,
Всі решта – у пеклі за злісність свою.
24.92.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646576
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.02.2016
автор: Георгій Грищенко