Ми йшли в тумані довго по долині.
Хати минули.Вийшли за село.
І ще не знали що цієї днини
не верне нам назад уже ніхто.
Бо в кого сила є вернуть минуле?
Цей шлях щасливий у тумані йти.
Сполохані птахи злітали в небо
і де не знали в річки береги.
А очерет шептався тихо з вітром
і гуси з гусенятами пливли.
З туману виринали старі верби,
забули скільки років вже жили.
Кущі шипшини сонце виглядали.
І крапельки туману на квітках
гойдав тихенько вітер,а комахи
дрімали наче діти в колисках.
Хто верне нас в дитинство босоноге?
Там квіти пахнуть медом і дощем.
Ми не забудем той туман,долину,
дорогу по якій в життя ми йдем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646559
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2016
автор: zhmerinchanka